@callmecandygirl_: Ice cream ? #icecream#fypシ゚viral#stepbrothers

callmecandygirl
callmecandygirl
Open In TikTok:
Region: US
Wednesday 26 July 2023 20:46:56 GMT
41968
1325
3
20

Music

Download

Comments

rodlour1
Rodrigo :
i have several questions
2023-07-27 07:17:42
0
matt_2010.8
🫩 :
🤨
2023-07-26 20:51:07
0
dogo_o0
don_pepe :
aaa hello
2023-07-26 20:56:28
0
To see more videos from user @callmecandygirl_, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

Сьогодні вночі моє рідне місто - Гребінка - здригнулося від страшного гуркоту вибухів. Небо розірвали вогняні спалахи, а серце кожного, хто там народився, хто хоч раз проходив тими вулицями, стислося від болю... Масований шахедний удар ворога залишив по собі біль, розпач і сльози. Постраждало локомотивне депо Південної залізниці - те саме, що було гордістю міста, його серцем, символом праці, відданості, міцності духу й людської гідності. Те депо, де покоління залізничників вкладали душу у кожен гвинтик, у кожну рейку, у кожен подих поїзда, що вирушав у дорогу... Боляче до сліз. Бо ворог б’є не лише по будівлях - він б’є по наших спогадах, по історії, по пам’яті, по серцях...  Те, що створене руками, душею і серцем - не спалити. Бо воно живе в кожному з нас . Бережіть себе, підтримуйте одне одного, не втрачайте віри. Сльози висохнуть, біль мине, і знову зійде світанок над коліями - чистий, мирний, теплий... І тоді, замість вибухів, пролунає рідний мелодійний гудок поїзда, що рушить у нове життя, у мирне майбутнє нашої України. Гребінко, тримайся.
Сьогодні вночі моє рідне місто - Гребінка - здригнулося від страшного гуркоту вибухів. Небо розірвали вогняні спалахи, а серце кожного, хто там народився, хто хоч раз проходив тими вулицями, стислося від болю... Масований шахедний удар ворога залишив по собі біль, розпач і сльози. Постраждало локомотивне депо Південної залізниці - те саме, що було гордістю міста, його серцем, символом праці, відданості, міцності духу й людської гідності. Те депо, де покоління залізничників вкладали душу у кожен гвинтик, у кожну рейку, у кожен подих поїзда, що вирушав у дорогу... Боляче до сліз. Бо ворог б’є не лише по будівлях - він б’є по наших спогадах, по історії, по пам’яті, по серцях... Те, що створене руками, душею і серцем - не спалити. Бо воно живе в кожному з нас . Бережіть себе, підтримуйте одне одного, не втрачайте віри. Сльози висохнуть, біль мине, і знову зійде світанок над коліями - чистий, мирний, теплий... І тоді, замість вибухів, пролунає рідний мелодійний гудок поїзда, що рушить у нове життя, у мирне майбутнє нашої України. Гребінко, тримайся.

About