@cosom20: #foryou #christmas #falldealsforyou #passyourwavytalk #tiktokmademebuyit #foryou #fyp #spotlight

cosom
cosom
Open In TikTok:
Region: GB
Wednesday 15 January 2025 08:16:47 GMT
808
6
0
0

Music

Download

Comments

There are no more comments for this video.
To see more videos from user @cosom20, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

Трапилася одна з тих ситуацій, які ніхто не показує в інст - істерика на рівному місці на вулиці. Ми сиділи в машині весь день, каталися з Мішою по роботі його. У Міші було пів години роботи як раз на одному місці, тож я з Натаном вирішила піти до найближчого майданчика. Пройшли всього 30 метрів — і все. Істерика. «Не хочу йти вже на майданчик, пішли назад, але я не піду -  НЕСИ МЕНЕ!» А я стою і думаю: «А я не хочу нести. Я втомлена, жарко, і ти ж, блін, не втомився. Почала пояснювати, намагатися піти, щоб він побіг, ні, стоїть і кричить на всю. Я вже і постяла коло нього, і подалі, і посиділа на лавці, а він кричить. Підійшла, знову розмовляю, обіймаю, пояснюю, до сраки 🤦‍♀️ А я вже теж вперлася, бо не хочу навчити, що крики — це спосіб добитися свого.  Тому ми просто сиділи. На асфальті. Вдвох. Серед чужого ЖК. І це не було поразкою. Це був мій маленький мамський тріумф. Не наорала, не стукнула, мене навіть не бісило прям до взриву емоцій, ну не хочеш йти, будемо сидіти разом на полу.  Але в решті решт, я не витримала — викликала Мішу забрати нас. Але і йому не дозволила брати на руки і нести. І хочеться себе тут похвалити,  я дійсно пишаюся собою, що я не здалася, а головне не наорала 🥰 А ви носите на руках під час істерики? Чи даєте можливість прожити емоцію? Пишіть свої історії. Нам усім іноді треба просто знати, що ми — не одні в цьому.
Трапилася одна з тих ситуацій, які ніхто не показує в інст - істерика на рівному місці на вулиці. Ми сиділи в машині весь день, каталися з Мішою по роботі його. У Міші було пів години роботи як раз на одному місці, тож я з Натаном вирішила піти до найближчого майданчика. Пройшли всього 30 метрів — і все. Істерика. «Не хочу йти вже на майданчик, пішли назад, але я не піду - НЕСИ МЕНЕ!» А я стою і думаю: «А я не хочу нести. Я втомлена, жарко, і ти ж, блін, не втомився. Почала пояснювати, намагатися піти, щоб він побіг, ні, стоїть і кричить на всю. Я вже і постяла коло нього, і подалі, і посиділа на лавці, а він кричить. Підійшла, знову розмовляю, обіймаю, пояснюю, до сраки 🤦‍♀️ А я вже теж вперлася, бо не хочу навчити, що крики — це спосіб добитися свого. Тому ми просто сиділи. На асфальті. Вдвох. Серед чужого ЖК. І це не було поразкою. Це був мій маленький мамський тріумф. Не наорала, не стукнула, мене навіть не бісило прям до взриву емоцій, ну не хочеш йти, будемо сидіти разом на полу. Але в решті решт, я не витримала — викликала Мішу забрати нас. Але і йому не дозволила брати на руки і нести. І хочеться себе тут похвалити, я дійсно пишаюся собою, що я не здалася, а головне не наорала 🥰 А ви носите на руках під час істерики? Чи даєте можливість прожити емоцію? Пишіть свої історії. Нам усім іноді треба просто знати, що ми — не одні в цьому.

About