Антон :
Колись на дорозі зустріли збите машиною бездиханне тіло кошеняти. Воно не подавало жодних признаків життя. Видно, що було сильно травмоване. З носика, рота і навіть оченят йшла кров. Шматочок вушка відірваний. Вирішили просто прибрати його з проїжджої частини. Та коли побачив, що воно ще дихає - без вагань вирішили відразу відвезти до ветлікарні. Відвезли спочатку до найближчої ветклініки. Рахунок йшов на лічені хвилини. Там сказали, що нічим вже допомогти не можуть. Зіниці ледь реагували на світло. Єдине що видавало, що бездиханне тіло кошеняти ще живе - часте дихання. Це була відома ветклініка з гучним ім'ям, трьома поверхами, усим необхідним обладнанням і повним спектром послуг. Але там сказали, що допомогти вже нічим і єдине, що запропонували тільки приспати його, щоб не мучалось. Приспати завжди встигнемо. Вирішили відвезти в іншу лікарню. Маленьке двокімнатне приміщення, де більше 3 людей в приймальні і не поміститися. Там лікарі відразу відреагували. Попросили чергу пропустити нас позачергово. Лікарі відразу сказали, що шансів не дають жодних. Але все ж таки була хоч і найменша, але надія. Як виявилось, була сильна травма голови і набряк мозку
Лікар відразу вколола протинабрячні препарати і поставила крапельниці. Сказала, що перші 24-72 години будуть вирішальними. Залишили на стаціонарі. На ранок приїхали-побачили побрите бездиханне тільце під крапельницею, яке так і продовжувало лежати без признаків життя. Але,дякувати Богу, все ж таки живе. Та коли вже наступного ранку, приїхавши відвідати пухнастого пацієнта ми побачили, як він почав приходити до тями і маленька пищщалка почала вимагати,щоб його ногадували-навіть мені, здоровому мужику,сліз радості не вдалось стримати. Протримали на стаціонарі під доглядом лікарів ще близько тижня. Так,попереду був ще довгий шлях до повної реабілітації, куча ліків і процедур, та коли його забирали додому - цей живчик був живіше за всих живих.
Пройшло вже близько 2 років і зараз все що нагадує про той випадок - немає шматочка вушка, але від цього цей поважний пан не менший красотулька.
Мораль: навіть якщо шанси здаються нульовими, ніколи не варто здаватися і опускати руки. Шанс є щавжди і за нього варто боротися.
2025-05-24 20:29:37