@visitalmatykz: 📍Botanical garden ☘️ #visitalmaty #botanicalgarden

Visit Almaty
Visit Almaty
Open In TikTok:
Region: KZ
Tuesday 10 June 2025 05:17:01 GMT
19451
748
3
113

Music

Download

Comments

claudecabiara
PISCES❤️♓ :
love nature places
2025-06-10 05:42:01
2
ayazhan_saiyp
Aya :
😍😍
2025-06-10 07:00:05
1
777..knb
Реке :
😍😍😍👍👍👍
2025-06-10 05:24:17
1
To see more videos from user @visitalmatykz, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

Трапилася одна з тих ситуацій, які ніхто не показує в інст - істерика на рівному місці на вулиці. Ми сиділи в машині весь день, каталися з Мішою по роботі його. У Міші було пів години роботи як раз на одному місці, тож я з Натаном вирішила піти до найближчого майданчика. Пройшли всього 30 метрів — і все. Істерика. «Не хочу йти вже на майданчик, пішли назад, але я не піду -  НЕСИ МЕНЕ!» А я стою і думаю: «А я не хочу нести. Я втомлена, жарко, і ти ж, блін, не втомився. Почала пояснювати, намагатися піти, щоб він побіг, ні, стоїть і кричить на всю. Я вже і постяла коло нього, і подалі, і посиділа на лавці, а він кричить. Підійшла, знову розмовляю, обіймаю, пояснюю, до сраки 🤦‍♀️ А я вже теж вперлася, бо не хочу навчити, що крики — це спосіб добитися свого.  Тому ми просто сиділи. На асфальті. Вдвох. Серед чужого ЖК. І це не було поразкою. Це був мій маленький мамський тріумф. Не наорала, не стукнула, мене навіть не бісило прям до взриву емоцій, ну не хочеш йти, будемо сидіти разом на полу.  Але в решті решт, я не витримала — викликала Мішу забрати нас. Але і йому не дозволила брати на руки і нести. І хочеться себе тут похвалити,  я дійсно пишаюся собою, що я не здалася, а головне не наорала 🥰 А ви носите на руках під час істерики? Чи даєте можливість прожити емоцію? Пишіть свої історії. Нам усім іноді треба просто знати, що ми — не одні в цьому.
Трапилася одна з тих ситуацій, які ніхто не показує в інст - істерика на рівному місці на вулиці. Ми сиділи в машині весь день, каталися з Мішою по роботі його. У Міші було пів години роботи як раз на одному місці, тож я з Натаном вирішила піти до найближчого майданчика. Пройшли всього 30 метрів — і все. Істерика. «Не хочу йти вже на майданчик, пішли назад, але я не піду - НЕСИ МЕНЕ!» А я стою і думаю: «А я не хочу нести. Я втомлена, жарко, і ти ж, блін, не втомився. Почала пояснювати, намагатися піти, щоб він побіг, ні, стоїть і кричить на всю. Я вже і постяла коло нього, і подалі, і посиділа на лавці, а він кричить. Підійшла, знову розмовляю, обіймаю, пояснюю, до сраки 🤦‍♀️ А я вже теж вперлася, бо не хочу навчити, що крики — це спосіб добитися свого. Тому ми просто сиділи. На асфальті. Вдвох. Серед чужого ЖК. І це не було поразкою. Це був мій маленький мамський тріумф. Не наорала, не стукнула, мене навіть не бісило прям до взриву емоцій, ну не хочеш йти, будемо сидіти разом на полу. Але в решті решт, я не витримала — викликала Мішу забрати нас. Але і йому не дозволила брати на руки і нести. І хочеться себе тут похвалити, я дійсно пишаюся собою, що я не здалася, а головне не наорала 🥰 А ви носите на руках під час істерики? Чи даєте можливість прожити емоцію? Пишіть свої історії. Нам усім іноді треба просто знати, що ми — не одні в цьому.

About