1. Home
  2. Detail

@zernur660: #keşfet

G💥Ü💥L💥Ş💥E💥N
G💥Ü💥L💥Ş💥E💥N
Open In TikTok:
Region: TR
Friday 14 November 2025 17:33:01 GMT
3261
272
4
35

Music

Download

No Watermark .mp4 (9.36MB) No Watermark(HD) .mp4 (3.16MB) Watermark .mp4 (9.41MB) Music .mp3

Comments

hseyin.kerbela
HÜSEYİN KERBELA 46🤗🇹🇷🇹🇷 :
😔😔😔
2025-12-03 08:59:14
0
sevda.tapnar3
Sevda Taşpınar3458 :
☝☝☝☝☝💯💯💯💯🥰🥰🥰🥰🥰🤲🤲🤲🌹🌹
2025-11-14 23:00:13
0
ayse_gs1
ayşe :
🤲🤲🤲
2025-11-14 18:21:45
0
zernur660
G💥Ü💥L💥Ş💥E💥N :
💚💚💚
2025-11-14 17:49:03
0
To see more videos from user @zernur660, please go to the Tikwm homepage.

Other Videos

Так бывает😅 #реклмендации #honda #civic
Так бывает😅 #реклмендации #honda #civic


Ternyata ku hanya sekedar persinggahan....🥺❤️‍🩹🥀 #liriklagu #persinggahan #fyp #CapCut
Ternyata ku hanya sekedar persinggahan....🥺❤️‍🩹🥀 #liriklagu #persinggahan #fyp #CapCut
# СПАДОК, ЯКИЙ НЕ МОЖНА ЗАБУТИ Аліна затисла конверт із печаткою нотаріуса. «Ви — єдина спадкоємиця». Яка спадкоємиця? Вона — сирота з дитбудинку, самотня мама п'ятирічної Марички. У неї немає родини. Ніколи не було. Наступного дня вона сиділа у холодному офісі напроти молодого адвоката з непроникним обличчям. — Ви успадкували маєток, — сказав він спокійно. — Велику садибу за містом. — Хто ця людина? Чому я? — Заповідач шукав нащадків вашої лінії роду все життя. Знайшов вас рік тому, але був тяжко хворий і боявся налякати раптовою появою. Маєток вразив її. Величний будинок серед дубів, занедбаний сад, тиша. Маричка побігла до ставка, а Аліна завмерла на порозі — запах дерева й лаванди здався до болю знайомим, хоча вона не могла згадати, звідки. У кімнаті на другому поверсі вона знайшла фото молодої жінки з такими самими очима. На звороті старанним почерком: «Олеся. 1965». — Хто вона? — запитала Аліна у Костянтина, і голос тремтів. — Ваша бабуся. Наступні дні минули у пошуках. Листи за відклеєними шпалерами. Денники старого чоловіка: «Пробач, що не зміг сказати. Серце залишилося там, у минулому». Засушена калина між сторінок. У альбомі — квитки на потяг, яким він так і не поїхав. Сусідка розповіла про кохання, зруйноване багатством і пихою. Про те, як Олесю вигнали з роботи, обклеїли брудними чутками по всьому містечку. Як вона народила в холодній кімнаті без лікаря — жодна лікарня не пустила «таку». Як родина Степана забрала немовля холодної зимової ночі, поки Олеся лежала в гарячці. А через два місяці знайшли її мертвою — серце не витримало. — Її дочка — ваша мати, — пояснював Костянтин обережно. — Виросла у сиротинці, де її били за непокору. Втекла у п'ятнадцять, жила на вулиці. Народила вас — і не змогла залишитися, бо боялася повторити долю матері. Степан шукав їх обох, але завжди запізнювався. Коли знайшов вас, йому залишалося жити лічені місяці. — А ви звідки все це знаєте? — різко запитала Аліна. Він відвернувся до вікна, де Маричка збирала польові квіти. — Я обіцяв йому виконати його волю. Але вона відчувала: він приховує щось більше. Те, як Маричка сама потягнулася до нього, коли він допомагав їй зірвати яблуко з високої гілки. Як стискав кулаки, читаючи денники Степана, ніби кожне слово обпікало його. Пізно вночі, коли Маричка спала, Аліна знайшла скриньку під каміном. Усередині — старий медальйон із фото Олесі й конверт з її ім'ям. «Аліно. Моя родина зруйнувала життя твоєї бабусі заради грошей і пихи. Цей дім — все, що можу тобі залишити. За кохання, яке мало вижити, але не змогло. Нехай у тебе буде інакше». Руки тремтіли. Вона підвелася й побачила Костянтина у дверях — він, почувши рух, спустився вниз. — Це була ваша родина, — сказала глухо. — Ви знали з самого початку. — Так, — кивнув він, і голос здригнувся. — Мій прадід розлучив їх. Я все життя чув цю історію — і ненавидів свій рід за неї. Степан попросив мене знайти вас, захистити, віддати те, що ваше по праву. Але не казати одразу — він боявся, що правда зламає вас, перш ніж ви дізнаєтеся про свій рід. — Чому ви мовчали? — Бо боявся, що ви мене зненавидите. Що побачите в мені ту саму родину, що зламала вашу. Тиша між ними була важкою. Аліна стискала медальйон так, що він впивався в долоню. Хотіла кричати. Хотіла втекти. Але частина її розуміла, що він не винен. Що він саме той, хто намагався все виправити. Вона витерла сльози. Вдихнула. — Ви могли просто виконати обіцянку і піти. Але залишилися. Допомагали. Грали з Маричкою. Не дозволили мені втекти, коли було страшно. — Тому що хотів, — тихо сказав він, роблячи крок до неї. — Не через провину. Через вас. Я не можу змінити минуле. Але хочу бути у вашому майбутньому. Вранці Маричка сміялася в саду, ганяючи метелика між кущами бузку. Аліна стояла на веранді з чашкою гарячого чаю, Костянтин — поруч, їхні руки майже торкалися. Вперше в житті вона відчула, що має дім. І що минуле може стати не прокляттям — а фундаментом для чогось справжнього. Для кохання, яке нарешті перемогло. #історії #кохання #романтика #цікаваісторія
# СПАДОК, ЯКИЙ НЕ МОЖНА ЗАБУТИ Аліна затисла конверт із печаткою нотаріуса. «Ви — єдина спадкоємиця». Яка спадкоємиця? Вона — сирота з дитбудинку, самотня мама п'ятирічної Марички. У неї немає родини. Ніколи не було. Наступного дня вона сиділа у холодному офісі напроти молодого адвоката з непроникним обличчям. — Ви успадкували маєток, — сказав він спокійно. — Велику садибу за містом. — Хто ця людина? Чому я? — Заповідач шукав нащадків вашої лінії роду все життя. Знайшов вас рік тому, але був тяжко хворий і боявся налякати раптовою появою. Маєток вразив її. Величний будинок серед дубів, занедбаний сад, тиша. Маричка побігла до ставка, а Аліна завмерла на порозі — запах дерева й лаванди здався до болю знайомим, хоча вона не могла згадати, звідки. У кімнаті на другому поверсі вона знайшла фото молодої жінки з такими самими очима. На звороті старанним почерком: «Олеся. 1965». — Хто вона? — запитала Аліна у Костянтина, і голос тремтів. — Ваша бабуся. Наступні дні минули у пошуках. Листи за відклеєними шпалерами. Денники старого чоловіка: «Пробач, що не зміг сказати. Серце залишилося там, у минулому». Засушена калина між сторінок. У альбомі — квитки на потяг, яким він так і не поїхав. Сусідка розповіла про кохання, зруйноване багатством і пихою. Про те, як Олесю вигнали з роботи, обклеїли брудними чутками по всьому містечку. Як вона народила в холодній кімнаті без лікаря — жодна лікарня не пустила «таку». Як родина Степана забрала немовля холодної зимової ночі, поки Олеся лежала в гарячці. А через два місяці знайшли її мертвою — серце не витримало. — Її дочка — ваша мати, — пояснював Костянтин обережно. — Виросла у сиротинці, де її били за непокору. Втекла у п'ятнадцять, жила на вулиці. Народила вас — і не змогла залишитися, бо боялася повторити долю матері. Степан шукав їх обох, але завжди запізнювався. Коли знайшов вас, йому залишалося жити лічені місяці. — А ви звідки все це знаєте? — різко запитала Аліна. Він відвернувся до вікна, де Маричка збирала польові квіти. — Я обіцяв йому виконати його волю. Але вона відчувала: він приховує щось більше. Те, як Маричка сама потягнулася до нього, коли він допомагав їй зірвати яблуко з високої гілки. Як стискав кулаки, читаючи денники Степана, ніби кожне слово обпікало його. Пізно вночі, коли Маричка спала, Аліна знайшла скриньку під каміном. Усередині — старий медальйон із фото Олесі й конверт з її ім'ям. «Аліно. Моя родина зруйнувала життя твоєї бабусі заради грошей і пихи. Цей дім — все, що можу тобі залишити. За кохання, яке мало вижити, але не змогло. Нехай у тебе буде інакше». Руки тремтіли. Вона підвелася й побачила Костянтина у дверях — він, почувши рух, спустився вниз. — Це була ваша родина, — сказала глухо. — Ви знали з самого початку. — Так, — кивнув він, і голос здригнувся. — Мій прадід розлучив їх. Я все життя чув цю історію — і ненавидів свій рід за неї. Степан попросив мене знайти вас, захистити, віддати те, що ваше по праву. Але не казати одразу — він боявся, що правда зламає вас, перш ніж ви дізнаєтеся про свій рід. — Чому ви мовчали? — Бо боявся, що ви мене зненавидите. Що побачите в мені ту саму родину, що зламала вашу. Тиша між ними була важкою. Аліна стискала медальйон так, що він впивався в долоню. Хотіла кричати. Хотіла втекти. Але частина її розуміла, що він не винен. Що він саме той, хто намагався все виправити. Вона витерла сльози. Вдихнула. — Ви могли просто виконати обіцянку і піти. Але залишилися. Допомагали. Грали з Маричкою. Не дозволили мені втекти, коли було страшно. — Тому що хотів, — тихо сказав він, роблячи крок до неї. — Не через провину. Через вас. Я не можу змінити минуле. Але хочу бути у вашому майбутньому. Вранці Маричка сміялася в саду, ганяючи метелика між кущами бузку. Аліна стояла на веранді з чашкою гарячого чаю, Костянтин — поруч, їхні руки майже торкалися. Вперше в житті вона відчула, що має дім. І що минуле може стати не прокляттям — а фундаментом для чогось справжнього. Для кохання, яке нарешті перемогло. #історії #кохання #романтика #цікаваісторія
اللهم بحق ام البنين تقضي حاجاتنا#تصميمهاشتاك #شعب_الصيني_ماله_حل😂😂 الاكسبلوررررررررر
اللهم بحق ام البنين تقضي حاجاتنا#تصميمهاشتاك #شعب_الصيني_ماله_حل😂😂 الاكسبلوررررررررر
compre ja o seu #viralvideotiktok #tiktokshop #viraliza #fyp #foryou #brasil #CALVO #BARBA
compre ja o seu #viralvideotiktok #tiktokshop #viraliza #fyp #foryou #brasil #CALVO #BARBA

About

Legal